Скадовська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Скадовської міської ради Херсонської області

Портна Тамара Віталіївна

 

Рік народження   1960р.

Предмет, який викладає: учитель математики

Кваліфікаційна категорія    вища

Педагогічне звання     «Старший  учитель»

Стаж роботи  32    роки

Рік останньої перепідготовки  2012рік

Рік останньої атестації    2010 рік

 

Інформація про діяльність учителя

Я працюю вчителем математики у Скадовській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 з 1989 року. Попередню планову атестацію проходила у 2010 році.  За результатами атестації було підтверджено кваліфікаційну категорію «Спеціаліст вищої категорії» та підтверджено звання «Старший вчитель».

У 2014-2015 навчальному році викладаю математику у 7-а, 7-б, 9-б, 10 класах за програмами Міністерства освіти і науки України, у 2012-2013, 2013-2014 рр. викладала математику у 5-6 класах за підручниками «Школа 2000…» та програмою «Математика для кожного», 10-11 класах за програмою «Навчальна програма з математики для учнів 10-11 класів, профільний рівень. Учні цих класів активно включалися в різні форми творчої, позакласної роботи: Міжнародний математичний конкурс «Кенгуру», математичні олімпіади (Хван Денис – ІІІ місце у районному етапі Всеукраїнських предметних олімпіад (2012 р), МАН (Хван Денис, Фіночок Юлія 2012 р.).

Аналіз результатів ЗНО, ДПА та річного оцінювання випускників профільного класу показав відповідність між  річним оцінюванням та результатами ЗНО.

Показники річного оцінювання та ЗНО вищі за середні показники по району.

Математика – найважливіша наука, створена нашою цивілізацією, яка супроводжує її на всіх етапах розвитку. Математика має широкі можливості щодо інтелектуального розвитку учнів і формуючого впливу на особистість. І все ж розвиток інтелекту це лише один бік проблеми розвитку особистості. Традиційне навчання математики більшою мірою зорієнтоване на розвиток логічного мислення і меншою мірою – на розвиток особистісних механізмів учнів.

Однак на початку ХХІ століття на перший план вийшло завдання розвитку особистих якостей суб’єктів навчального процесу, таких як вміння вчитися, змінювати себе, формування цінності і здатності до саморозвитку.

Тому головним завданням для себе вбачаю саморозвиток, адже вчитель тільки тоді вчитель, коли він сам вчиться і розвивається.

Намагаюся оволодіти сучасними знаннями: нові підходи до навчання, інтегративна технологія розвиваючого навчання, методи і прийоми розвитку розумових здібностей учнів, інтерактивні методи навчання. Самостійно вивчаю технологію діяльнісного методу на уроках різного цільового направлення.

Брала участь у роботі Всеукраїнських науково-практичних конференцій у  2003, 2007, 2012 років.

На останню конференцію підготувала статтю «Діяльнісний підхід до навчання учнів математики у загальноосвітніх навчальних закладах».

У 2014 -2015 н.р. є одним із керівників школи молодого вчителя.

Метою своєї діяльності вбачаю не лише озброєння учнів системою математичних знань і вмінь а й розвиток таких функцій як вибір з цілепокладання, рефлексії, побудови образу «Я», прийняття рішень, відповідальності за їх виконання, творча самореалізація в обраній діяльнісній сфері, вміння розвиватися.

Реалізація технології діяльнісного підходу за програмою «Школа 2000…» дає змогу ефективно працювати у напрямку розвитку особистості учня, формувати його готовність до саморозвитку.

Останні роки працюю над вивченням і впровадженням у практику своєї роботи інтегративної технології розвиваючого навчання, що є результатом узгодження декількох підходів до організації навчального процесу в різних теоріях розвивального навчання.

Метою освіти стає особистість. Не тільки розвивати, але і вчити розвиватись – ось сенс нових цільових вимог.

Незважаючи на різноманітність типів уроків у традиційній системі, всі вони орієнтовані на розвиток учня через діяльність вчителя. Виникає питання: «Чи можна навчитись розвиватися? І якщо можна то як?»

Теоретичні дослідження показують, що здатність до саморозвитку формуються при організації навчальної діяльності у відповідності до наступної структури: індивідуальна діяльність учня, утруднення у діяльності, виявлення причин утруднення, визначення шляху виходу із утруднення і осмислення власної діяльності по виходу із утруднення.

Отже, першою вимогою до організації навчального процесу є діяльнісний підхід, тобто включення дітей у самостійну навчально-пізнавальну діяльність.

Теоретична підготовка допомогла мені осмислити, що я, як вчитель, повинна змінити свої функції на уроці, стати не виконавцем, а організатором процесу навчання.

Наступним етапом було вивчення і впровадження у практику роботи методів організації навчального процесу, оволодіння технологією конструювання уроків різної цільової направленості: 1) уроків «відкриття» нових знань; 2) уроків рефлексії; 3) уроків розвиваючого контролю.

Зміна цільових орієнтирів у діяльності системи освіти вимагає зміни формі засобів контролю. Контроль результатів навчання повинен враховувати не тільки рівень знань, умінь і навичок учнів, а також і досягнення формально-мисленевих і виховних цілей, визначення відповідності навчальної діяльності формі рефлексії як науково обґрунтованому фундаменту розвитку особистості дитини.

Побудова навчального процесу за принципом діяльності дозволяє не тільки суттєво підвищити якість засвоєння математичних знань, а й удосконалювати такі сторони як

• активність і цілеспрямованість особистості дитини;
• вміння організовувати власну діяльність;
• розвиток мови;
• розвиток навичок спілкування;
• позитивний емоційний стан, розвиток сфери почуттів;
• прагнення до досягнення власного максимуму.

Результат використання діяльнісного методу бачу в тому, що діти легше а активніше включаються у діяльність на уроках, розуміють необхідність тих знань, які вони отримують. Вони добре засвоюють норми поведінки і спілкування в процесі комунікативної взаємодії, вміють висловлювати свої думки, гіпотези, формувати тему і мету заняття, усвідомлюють і проявляють алгоритм дій. Обов'язково розвиваються такі якості, як вміння слухати іншого, терпимість і повага до чужої думки, прагнення до пошуку компромісних рішень.

І таке спілкування не обмежується часовими рамками уроку. Я помітила, що навчившись говорити на уроці, діти з таким же бажанням спілкуються і на перервах, і в позаурочний час. У них не виникають проблеми із-за того, що вони щось не засвоїли, адже у будь-який момент вони можуть запитати про це однокласника чи вчителя, розраховуючи на підтримку і допомогу. А з яким задоволенням вони діляться своїми знаннями!

Діяльнісний підхід вирішує не тільки проблему спілкування. Він вчить дітей не бути пасивними слухачами, а самим включатися у роботу.

Діти учаться на кожному уроці ставити мету і організовувати свою діяльність так, щоб досягти цієї мети. А яке задоволення і захват викликає у них «відкриття» нових знань! Таким чином забезпечується розвиток емоціональної сфери дитини.

Важливою стороною діяльності є також рефлексія. Діти вчаться самооцінці, самоаналізу.

Як наслідок, діти мають значно вищий рівень якості засвоєння математичних знань, у них формується вміння мислити самостійно, творчо.

Діти активніше включаються у процес самостійного здобування знань, різні форми творчої, позакласної роботи.

У перспективі планую продовжити роботу над вивченням і впровадженням у практику дидактичних принципів інтегративної розвивальної технології.

Аналіз результатів контрольних робіт учнів з математики

Робота з обдарованими учнями

Публікації у професійній періодиці

Аналітична таблиця

участі вчителя математики  Портної Тамари Віталіївни

в методичній роботі школи, району

 

Презентація власного досвіду

Опис досвіду

Урок алгебри у 7 класі